Поради батькам, учням та вчителям по профілактиці булінгу в освітньому середовищі

Дата: 08.01.2024 09:36

Кількість переглядів: 326

Педагогам на замітку

Хто може стати жертвою булінгу?

•         діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;

•         невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;

•         діти, які мають руде волосся, повні чи худі;

•         діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);

•         діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

Хто може бути агресором?

•         якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших;

•         виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;

•         вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітей та дорослих;

•         не дуже гарно вчаться;

•         мають досить велике коло друзів або однодумців.

       Педагогам, батькам на замітку

Як розпізнати та помітити «жертву» булінгу?

У  дітей спостерігаються:

• пропуски занять або прогули у певні дні або певних уроків; запізнення на заняття, відмова від участі в позаурочних заходах без об'єктивних причин або з надуманих причин;
• часті скарги на погане самопочуття на заняттях;
• замкнутість, уникнення друзів, однокласників, самоізоляція або ізоляція з боку інших учнів;
• зниження успішності, втрата інтересу до навчання та іншої діяльності;
• недовіра до однолітків і дорослих, низька самооцінка, невпевненість у собі;
• неуважність, забудькуватість, нездатність концентруватися;
• постійний або частий стан тривожності, напруженості; лякливість, страх гучних звуків і різких рухів;
• постійний або частий поганий настрій, стан пригніченості, або, навпаки, гіперактивність, дратівливість, агресивність; різкі і безпричинні перепади настрою;
• втрата або псування особистих речей (мобільного телефону, рюкзака, підручників та ін), синці, розірваний або зім'ятий одяг;
• відмова пояснити причини вищеописаних станів і поведінки або неправдоподібні поясненн
•  

Поради педагогам

по профілактиці булінгу в учнівському середовищі

СІМ КРОКІВ, ЯКІ МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ 

1. Навчайте схвалювати.

 Навчити дітей терпимості - не  надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна людина потребує схвалення. 

2. Мисліть сучасно.

Старі методи - карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше пояснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідомлень про підлітків, які через цькування наклали на себе руки - просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не надто приємного однокласника? 

3. Уведіть співчуття до розкладу.

Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» — заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є  формування в  учнів моральних якостей, емпатії, толерантності. 

4. Уникайте ярликів.

У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто називати «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учнів, але при цьому не оцінюйте дітей особисто. 

5. Залучайте суспільство.

Учні повинні дізнатися, що цькування - це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони повинні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його неприйнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати в учнів враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на  те, що невдовзі доведеться боротися за  власне життя з  цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об  однокласників. 

6. Розвивайте творчі здібності.

Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести вчителі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштуйте виставку малюнків на цю тему. 

7. Починайте спочатку

Запобігати цькуванню треба починати на рівні дитячого садка. Починати в початковій школі вже занадто пізно. На самому початку потрібно навчати дітей вільно та зрозуміло висловлювати свої почуття. Крім того, важливо пояснити дітям, що жертву цькування слід захистити, навіть якщо всі навколо байдуже спостерігають за її стражданнями. А доки викорінити цькування не вдалося (а такий стан речей вочевидь триватиме ще багато-багато років), залишається навчати дітей опиратися йому. Головне, що при цьому варто пояснити,  - слова самі по  собі нічого не  означають, важливі лише емоції, які ми пов’язуємо з  певним словом. Адже якщо, наприклад, у  батьків є  дивна звичка лагідним голосом говорити дитині «ти мій дурник» - дитина вважатиме слово «дурник» схвальним, доки не  зіштовхнеться з  ним поза своєю родиною. А  якщо ситуація цілком залежить від наших емоцій - нам цілком до  снаги її  змінити. 

 У скарбничку психологів та педагогів  

для роботи із здобувачами освіти

«СТРАТЕГІЯ ЗМІН”

Допомагає змінити власну емоційну реакцію на  певні слова і  в такий спосіб стати практично невразливими для кривдників

1. Змінити власне ставлення

Цей метод найкраще спрацьовує з молодшими школярами, але може допомогти кожному. Запропонуйте їм згадати всі слова, що зачіпають їх  за живе. Складіть загальний список цих слів. А потім запропонуйте дітям уявляти, що людина, яка говорить ці слова, одягнена в  костюм клоуна або що в  неї з  вух стирчать банани. Або ж запропонуйте їм привчатися уявляти, що замість «ти лошара» кривдник говорить «ти банан». Можете вигадати будь-який кумедний образ. Щоб до  цього привчитися, можуть знадобитися тижні. Зате діти навчаться замінювати дошкульні емоції більш легковажними, а може, навіть радісним сміхом. Можливо, це допоможе не  всім вашим учням, але згодиться багатьом, особливо якщо ви не  пошкодуєте часу на  ці вправи. 

2. Зрозуміти, чому тебе хочуть образити

Під час роботи зі старшими учнями запишіть на  дошці два запитання:

• Що із того, що вам кажуть або роблять ваші однолітки, може справді розлютити вас?
•  Навіщо вони говорять або роблять ці речі? Під час обговорення другого питання поставте додаткові питання, такі як:

а) чи вони це кажуть, бо цікавляться, як справи у  вашої мами;

б) чи вони це кажуть, щоб розвеселили вас; в

в) чи вони це кажуть, щоб допомогти вам?

Учні швидко доходять висновку, що це гово- рять або роблять, щоб дошкулити, зачепити за  живе. Тепер запропонуйте учням подумати про те, що слід сказати або зробити, щоб показати, що вам байдуже і зачепити вас не вдалося.

Учні зазвичай пропонують відповісти на  агресію словами типу:

•  «Я  тобі розбив би пику, але руки бруднити не  хочеться»;
•  «Ображати мене зовсім нескладно, а  от я  зроблю дещо справді складне: не  помічу образи»;
•  «Я, мабуть, чимось дуже тебе засмутив, що ти так хочеш мені дошкулити. Ти хочеш про це поговорити?». 

3. Зрозуміти, якої влади ти надаєш своїм кривдникам

Дратуючись від чийогось глузування, ми віддаємо їм владу над нашими почуттями і  діями. Щоб допомогти учням усвідомити це, обговоріть такі питання:

•  Якщо хтось говорить щось образливе для вас, у  вас є  право гніватися?
•  Якщо ви гніваєтесь і відповідаєте зі злістю, як ви вважаєте, чи насправді робите саме те, чого хоче ваш кривдник? Чи можете ви в  такий спосіб дошкулити йому?
•  Якщо хтось хоче, щоб ви гнівалися, і  ви гнівається, хто керує вашими почуттями?
• Ви хочете перебувати під владою того, хто вас ображає?
•  Якщо у  вас є  право гніватися, але ви хочете самі керувати власними діями, що варто зробити? 

 Усі ці методи розроблені для того, щоб пояснити: слова можуть зачепити тебе за живе, тільки якщо ти сам їм це дозволяєш. Існує чимало способів зберегти владу за  собою навіть у  найгіршій ситуації. Але це вміння вимагає регулярної практики.

Поради учням

«Як реагувати на цькування»

• Ігноруй кривдника. Якщо є можливість, намагайся уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
• Якщо ситуація не дозволяє піти, зберігай спокій, використовуй гумор. Цим ти зможеш спантеличити кривдника/кривдників, відволікай його/їх від наміру дошкулити тобі.
• Стримуй гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говори спокійно і впевнено, покажи силу духу.
• Не вступай в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Чим агресивніше ти реагуєш, тим більше шансів опинитися у загрозливій для твоєї безпеки і здоров'я ситуації.
• Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров’я, своє життя!
• Не соромся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ти довіряєш. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Зберігай рівновагу і спокій!!!

 Ти маєш право захищати себе!!!

Моя поведінка в ситуації кібербулінгу. Поради здобувачам освіти

Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір.

   Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.

• Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності.

Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом

• Зберігай підтвердження фактів нападів.

   Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно.

• Блокуй агресорів.

У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні часто відбиває в агресора бажання продовжувати цькування.

Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде:

• а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії оцінюються негативно,
•  б) підтримати жертву - особисто або в публічному віртуальному просторі надати їй емоційну підтримку,
• в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі.

Рекомендації для агресора (насильника)

1.       Якщо заподіюєш шкоду іншим, спробуй згадати (уявити), як ти почувався, коли (якби) з тобою чинили так само.

2.       Пам’ятай. Ти теж маєш право одержати допомогу і є люди, які тобі зможуть допомогти і зрозуміти, що саме змушує тебе заподіювати біль іншим.

3.       Ти теж маєш право почуватися захищеним! Кожна людина (дитина) має право на повагу, безпеку і допомогу у важку хвилину!

4.       Кожна людина (дитина) має почуватися захищеною!

5.       Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, не відчуваючи страху!

Що можуть зробити батьки,

 як підтиримати дитину.

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінгу. Якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в

певний момент свого життя).

• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись за допомогою).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Пам'ятка для батьків

Шановні мами і тата!

Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

•           Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об'єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.
•           Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.
•           Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.
•           Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її.
•           Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.
•           Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була.
•           Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку.
•           Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність.
•           Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.
•           Будьте терплячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.
•           У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.
•           «Хто старе споминає, той щастя не має». Згадуйте це прислів'я тоді, коли маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона колись скоїла.
•           Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.
•           Пам'ятайте! Хвала повинна бути об'єктивною!
•           Любіть свою дитину, незважаючи ні на що

Що можуть зробити педагогічні працівники:

Для успішної боротьби з насильством у закладі освіти:

• усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання нетерпимість у закладі освіти є неприйнятними;
• кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання миролюбства має бути включено до шкільної програми;
• спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила, складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими;
• дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил;
• жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є недопустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою у разі повторних випадків агресії;
• аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога;
• залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході;
• учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущанням і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, якщо треба, покликати на допомогу дорослих;
• потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства. Ці механізми маютьзабезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними;
• для успішного запобігання та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

Індикатори прихованих форм 

сімейного насильства щодо дітей

Ознаки насильства:

• Дитина знаходиться поза домом та не хоче туди повертатись;
• Застарілий бруд на відкритих частинах тіла;
• Страх перед батьками чи родичами;
• Набряк обличчя (внаслідок ляпасів);
• Уповільнене мовлення;
• Поганий запах від дитини;

Непрямі ознаки сімейного насильства щодо дітей:

• Відмова показати закриті одягом частини тіла – руки, шию;
• Одяг, що не відповідає віку дитини (надто малий або завеликий);
• Одяг із застарілими плямами бруду або рваний;
• Невідповідність отриманих ушкоджень тій історії, що її розповідає дитина або опікуни дитини;
• Відмова від медичної допомоги;
• Надто висока відповідальність дитини;
• Дитини надмірно мовчазна, скута;
• Дитина апатична, не проявляє жодних емоційних реакцій з приводу того, що відбувається;
• Сонливість у незвичний час або постійне безсоння у дитини;
• Схильність до нещасних випадків, втечі з дому.

Ознаки насильства, що виявляються завдяки опитуванню родичів, сусідів:

• Батьки не можуть сказати, чим хворіє дитина, як вона лікується;
• Родичі відмовляються показувати дитину будь-кому, намагаються не випускати її з житла, обмежують її контакти з оточенням.
• Схильність до знущання над тваринами;
• Сусіди скаржаться на крики, звуки ударів, порушення суспільного спокою;
• Невідповідні віку сексуальні знання дитини;
• Суїцид альні погрози чи спроби суїциду;
• Існують відомості, що дитина постійно перебуває на вулиці, біля під’їзду, не йде до хати.

Алгоритм дій

працівника закладу освіти при виявленні випадку

жорстокого поводження з дитиною

Школа є не лише місцем де навчаються діти. У ній дитина проводить значну частину свого життя. За дотримання законодавства відповідає адміністрація закладу освіти. Тому адміністрацією має бути розроблено внутрішній механізм взаємодії учасників освітнього процесу щодо попередження та виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми, попередження загрози його вчи­нення, та реагування, якщо такі випадки мали місце.

У разі необхідності, адміністрація закладу може залучити до справи соціального педагога, психолога, медичного працівника. При цьому адміністрація відповідає за нерозголошення конфіденційної інформації щодо дитини, яка зазнала жорстокого поводження.

Ні за яких умов не треба замовчувати виявлені Вами факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози його вчиненню. Це не лише питання моральності поведінки. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може мати більш тяжкі наслідки; по-друге, заклад освіти несе відповідальність за дотримання норм законодавства; по-третє, маючи її, адміністрація закладу освіти може притягнути працівників до дисциплінарної відповідальності.

Рекомендації

У випадках, коли Ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку працівників освітнього закладу або інших осіб).

• Варіанти дій:
• Варіант І: Повідомте про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
• Варіант II: Самостійно письмово повідомте про це територіальний підрозділ Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
• Варіант III: Самостійно повідомте про виявлений факт жорстокого поводження кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.

У випадках, коли до Вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею:

• Варіант І: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до адміністрації навчального закладу.
• Варіант II: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до територіального підрозділу Служби у справах дітей.
• Варіант III: Оформіть звернення дитини у письмовій формі та передайте його до органів внутрішніх справ.
• Варіант IV: Повідомте про це в усній чи письмовій формі від свого імені зазначені органи.

У випадку, коли Ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною: якомога швидше повідомте про цей факт міліцію в усній чи письмовій формі. Одночасно можете повідомити територіальний підрозділ Служби у справах дітей, адміністрацію закладу.

Яким чином відбувається документування Вашого звернення (повідомлення) або звернення дитини.

У разі звернення або повідомлення до адміністрації закладу: Якщо звернення (повідомлення) усне, то адміністрація закладу зобов'язана оформити це повідомлення письмово із зазначенням, від кого та коли (дата, час) отримано повідомлення Вона також зобов'язана терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до законодавства України.

У разі звернення або повідомлення до територіального підрозділу Служби у справах дітей: Ваше звернення має бути оформлено належним чином відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Зокрема стаття 5 цього закону передбачає такі вимоги до звернення: «У зверненні має бути зазначе­но прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати».

Закон України «Про звернення громадян» допускає й усну форму звернення. При цьому посадова особа, яка приймає усне звернення повинна вчинити ті ж самі дії, що й у разі письмового звернення. Однак, письмова форма звернення зменшує ризик імовірного недбалого ставлення з боку посадової особи.

У разі звернення або повідомлення до органів внутрішніх справ: Повідомити можна в письмовій чи усній формі, включаючи спосіб повідомлення телефоном.

У разі усного звернення або телефонного повідомлення працівником органів внутрішніх справ складається протокол цього звернення чи повідомлення.

Письмове звернення органи внутрішніх справ реєструють належним чином відповідно до законодавства України.

Чого не слід робити:

Не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та бути небезпечним для Вас особисто. Наприклад, не варто самостійно приймати рішення щодо відвідування сім'ї, де за Вашою підозрою вчинено жорстоке поводження з дитиною.

Ваші дії припиняються тоді, коли звернення або повідомлення пере­дається до компетентних органів.

Подальші дії:

Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.

Порядок дії відповідних служб та посадових осіб, до яких було передано звернення або повідомлення з приводу жорстокого поводження з дити­ною чи реальної загрози його вчинення і механізми взаємодії, визначаються законодавством України.

Законодавство передбачає інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення).

У самому зверненні (повідомленні) може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи та бути присутнім під час розгляду звернення

« повернутися